Немає теплішого вогнища за родинне.

     Батьки, діти, онуки — найрідніші між собою люди, з'єднані в сім'ю Божою волею.
    Родина, сім'я — це велика сила. Тільки вона є надійним і незрадливим захистом від усяких життєвих негараздів.
    Взаємини батьків і дітей — це споконвічна проблема, від позитивного вирішення якої залежить благополуччя нашої держави, адже сім'я — це державна структура.
    Дружні, спокійні, врівноважені стосунки між батьками і дітьми — це запорука здорового морального клімату в суспільстві. Не може людина творчо працювати, навчатися, якщо її щось пригнічує, тривожить, якщо не все гаразд у сімейних стосунках.
     Батьки завжди бажають своїм дітям щасливої долі, просять у Бога благословення для своїх синів і дочок, мріють бачити їх щасливими і здоровими, добрими і порядними людьми.
     Батьківська суворість іноді сприймається дітьми негативно, бо вони не завжди вміють і бажають прислухатися до мудрих порад, не хочуть вчитися на чужих помилках. У таких випадках між батьками та дітьми виникають непорозуміння, і, як правило, саме мама й тато усувають ці конфлікти, тактовно й доброзичливо пояснюють дітям, хто в чому помиляється.
     Я вважаю, що найголовнішим у сімейному вихованні мусить бути взаємоповага між старшим та молодшим поколінням, уміння зрозуміти, вислухати одне одного, підтримати, пожаліти. Любов — ось те почуття, яке робить сім'ю міцною, нездоланною у будь-яких життєвих випробуваннях.
      Тільки родина — опора в житті кожної людини. І те, якою буде погода в домі, яким теплим та ясним буде родинне вогнище, залежить і від батьків, і від дітей.

Дитячий садок – перший                                                             
навчальний заклад для вашого малюка

Головною метою відвідування дошкільного дитячого закладу є не лише освітній розвиток, але й навчання дитини співіснування в середовищі однолітків, уміння спілкуватися та діяти відповідно з нормами та правилами поведінки в колективі.
Фахівцями доведено, що діти найкраще звикають до дитячого садка. Починаючи з дворічного віку. Уже в цей час вони вміють висловлювати прохання самостійно їсти ложкою.
Але якщо дитина часто хворіє, доцільно зачекати і привести їїдо дитячого закладу в 3-4роки. Проте не пізніше. Бо один рік перебування в колективі перед вступом до школи не вирішить усіх проблем малюка, у тому числі психологічних(ніяковості, скутості або, навпаки, перебільшеної задиркуватості чи гіперактивності).
Якщо ви щойно віддали свого малюка до дитячого садка, подбайте про те, щоб перші дні перебування в закладі не завдавали дитині прикрощів та не принесли їй неприємних несподіванок.
Добре, коли ще перед тим, як відвести дитину до дитсадка, батьки розповідають їй про нього, про правила, які чекатимуть там на маленького вихованця. Можна ввечері та по неділях влаштовувати прогулянки з дитиною по території дитсадка, погойдати малюка на гойдалках, що знаходяться на ігровому майданчику його групи тощо. Під час такої підготовки дорослому слід поводитися не поспішаючи, спокійно. Якщо є можливість, краще, щоб спочатку до дитсадка малюка водила не мама, а хтось інший,до кого дитина трохи менше прихилена. Тоді вранішнє розставання не стане для нею трагедією.
Адаптацію, тобто первинне звикання до дитячого дошкільного закладу, кожна дитина переживає по своєму: одним малятам вистачає лише дня, а інші болісно звикають два – три, а іноді й більше тижнів. Пам'ятайте, що цей період для вашого сина чи дочки є досить складним. Діти, як правило, починають погано спати, частіше хворіти, іноді втрачають апетит, а значить і вагу. Вони бувають занадто розгубленими, дратівливими, плаксивими. Адже раптом малюк виявляє, що поруч немає мами, і вважає,що,можливо, не буде вже ніколи. А ось ця чужа кімната, чужі іграшки, діти яких так багато, - це тепер назавжди….Тому в перші дні рекомендується приводити дитину до дитячого садка на 1-2 години, потім – до обіду. І лише по мірі звикання можна вмовити її вперше лягти у дитсадкові ліжечко.
Протягом усього періоду відвідування дитячого садка вивчайте свою дитину, спостерігайте, помічайте, думайте про те, як складаються її стосунки з однолітками. Привчайте малюка відкривати своє серце для якихось прихильностей та обов'язків.
Дуже часто трапляється так: вдома дитина добре поводиться, а в дитячому садку навпаки. Що це? Вияв лицемірства?Підкоряння правилам? Усе можливо. Вивчайте друзів і характер дружби, насамперед, мотиви вибору друга. І зрештою, у дружбі ваша дитина є лідером чи аутсайдером? Звідси можуть і повинні йти корективи у формуванні маленької особистості. Безумовно, не всі можуть бути лідерами, але весь час «плисти за течією» небезпечно.
Станьте союзником 

Поради батькам про те, як формувати базові навички самостійності у дітей 3-5-ти років.

Як розвивати самостійність малюків? 

Ви запізнюєтеся і, нашвидкоруч зібравши дітей і речі, вже готові вийти з дому, але тут ваш 5-річний малюк вирішує, що саме зараз настав час оволодіти майстерністю зав’язування шнурків. Ваша перша реакція: «У нас немає на це часу! Я сама зашнурую твоє взуття!».

Зробіть глибокий вдих… Так, нехай це зовсім не ідеальний час, але це чудова можливість посприяти самостійності сина, звичайно, якщо тільки ви зможете набратися терпіння. Покладіть свої речі, і нехай горезвісні стрілки годинника продовжать відміряти секунди й хвилини, протягом яких ваша дитина буде працювати над своєю новою навичкою.

Навчати самостійності не завжди легко. Це вимагає від батьків надання дітям більшого вибору, кількості інформації, відповідальності, свободи й часу. Часом це також означає необхідність зціпити зуби, стриматися, побачивши їхній нестандартний і досить-таки оригінальний вибір. Але ваші зусилля будуть компенсовані в десятикратному розмірі: ви побачите талановитих дітей, які зможуть з упевненістю знайти свій шлях, де б вони не знаходилися в цьому величезному світі.

Пам’ятайте: самостійність починається вдома – на вашій власній кухні й у вашому власному дворі. Далі представлені кілька порад, які допоможуть організувати простір таким чином, щоб дозволити маленьким дітям відстоювати свою незалежність і зміцнювати нові навички.

Надайте дітям простір, в якому вони будуть одноосібно насолоджуватися грою. Обладнайте «базу» для самостійних ігор і розваг, наприклад, організуйте арт-комірчину відповідно до зросту дитини. Забезпечте це затишне місце різними приладдями для творчості та всім необхідним для нього: кольоровими олівцями, кольоровим папером, ножицями, пластиліном, полімерною глиною, клеєм, пензликами й фарбами. Деякі батьки рекомендують поставити в кутку спеціальні мішечки з різними дрібними речами для творчості, обклавши їх великими подушками або розмістивши їх в дитячому наметі. Поки іграшки чекають своєї черги, ви можете скласти їх в окремий гарний і вабливий мішечок, наприклад, поклавши в нього пазли, ігри-сортування, шнурівки й книжки-розмальовки.

Створіть максимум можливостей, щоб дитині було легко вибирати. Наприклад, замість того, щоб готувати своєму малюкові підвечірок, поставте пластикові контейнери, наповнені сирними паличками, морквою, родзинками, крекерами й інші корисними смаколиками на найнижчі полиці вашої кухонної шафки. Потім дозвольте дитині самостійно вибрати із запропонованих варіантів найбажаніші продукти. Також замість того, щоб вирішувати, що вашому синові вдягти, покладіть одяг в ящики, які легко відкриваються так, щоб він зміг почати самостійно комбінувати сорочки з брюками й одягатися на свій розсуд. І намагайтеся не дозволяти якійсь несподіваній комбінації стурбувати вас. Розуміння комбінаторики прийде до нього з часом.

Заохочуйте бажання дитини тягнутися до всього своїми рученятами. Виділіть на вашій кухні низько розташований ящик для дитячого посуду. Додайте до нього пластикові стаканчики, тарілочки, соломинки та деяке столове приладдя. Запропонуйте дитині пограти в «ресторан» і вибрати собі місце за столом. Коли ви сортуєте одяг перед пранням, попросіть її допомогти розібрати свої шкарпетки. Ваш малюк зауважує, що закінчуються його улюблені банани? Запропонуйте йому написати (або, швидше, намалювати) на холодильнику список необхідних покупок. Коли ви спонукаєте дитину взятися за якусь справу, це змушує її відчути свою цінність і значущість, здатність внести свій посильний вклад в сім’ю. Іншими згідно віку завданнями для 4- і 5-річних дітей є, наприклад, завдання застелити ліжко, погодувати домашніх тварин, завантажити посуд у посудомийну машину й зібрати іграшки. Ви можете перетворити прибирання в гру, сказавши: «Ану ж бо, давай подивимося, чи зможеш ти зібрати чотири іграшки до того часу, як я дорахую до десяти. Вперед!».

Самостійність не з’являється раптом, в один прекрасний день, вона культивується. Запасіться терпінням, щоб виховати дитину, яка здатна буде з упевненістю орієнтуватися в цьому світі, і ви зможете з радістю спостерігати за її успіхами протягом усього життя.

Перевіряємо дітей на педикульоз

Профілактика педикульозу вкрай важлива, адже ураженим може бути кожний незалежно від соціального становища та віку. Ураження педикульозом відбувається під час:

безпосереднього контакту із завошивленими особами, зде­більшого — з волоссям ураженого;

користування спільними речами — одягом, білизною, го­ловними уборами, гребінцями, щітками для волосся тощо.

З ураженої особи воші можуть переповзати на підлогу та інші предмети, де зберігають свою життєздатність протягом двох діб. Тому дитина може інфікуватися педикульозом і в громадському транспор­ті, і в магазині, і в місцях навчання чи відпочинку.

До розмноження вошей призводять:

- недотримання правил особистої гігієни;

- велика скупченість людей;

- міграція населення.

Педикульоз не є сезонним захворюванням, ураження вошами може відбуватися будь-якої пори року.

Що треба знати про педикульоз?

Педикульоз — паразитарне захворювання шкіри та волосся. На­зва захворювання походить від латинської назви комахи-збудника. На дитині може паразитувати волосяна, платтяна та лобкова воші або деякі з них одночасно. Відповідно до цього розрізняють чоти­ри види педикульозу:

-волосяний;

-одежний;

-лобковий;

-змішаний.

Як виявити педикульоз?

Ураження педикульозом відбувається: під час розчісування ді­лянки шкіри, яка свербить від укусів вошей, їхні екскременти потра­пляють у рану. Далі збудники інфекційних захворювань через кров проникають в організм дитини, інфікуючи її.

Симптоми ураження педикульозом:

- свербіж в місці укусу, який виникає внаслідок подразнення секретом, що виділяють воші під час кровосмоктання;

- алергічні прояви, спричинені загрубінням шкіри від масо­вих укусів і дії слини воші на шкіру;

- пігментація шкіри внаслідок тканинних крововиливів і за­пального процесу, спричиненого дією слини воші;

- розчіси на тілі, що призводять до виникнення вторинних шкірних захворювань — запалення шкіри, екземи.

Як запобігти педикульозу?

Найліпша профілактика педикульозу — запобігання появи вошей. Для цього необхідно суворо дотримуватися правил особистої гігієни:

- регулярно митися не рідше одного разу на 7-10 днів;

- змінювати натільну та постільну білизни в ці самі строки або після забруднення з подальшим пранням;

- регулярно стригтися і щоденно розчісувати волосся;

- систематично чистити верхній одяг;

- регулярно прибирати приміщення;

- утримувати в чистоті предмети побуту та меблі.

Батьки мають з раннього дитинства формувати у своїх дітей навички особистої гігієни. Крім того слід щоденно оглядати волос­ся та одяг дітей після повернення додому.

Якщо, незважаючи на заходи особистої гігієни, воші та гниди все ж з'явилися, їх необхідно знищити не лише на волоссі, а й на одя­зі, постільній білизні, особистих речах та в усіх приміщеннях, де пе­ребував уражений педикульозом.

Як позбутися педикульозу?

Для боротьби з педикульозом застосовують хімічний, механіч­ний та фізичний методи боротьби.

Якщо у дитини виявлено воші в будь-якій стадії розвитку, вона може пройти обробку в місцевому відділенні дезінфектології Державної санітарно-епідеміологічної служби України, де застосовують різні способи знищення вошей і їх­ніх яєць відповідно до стану ураженого. За наявності довідки від медичного працівника дошкільного навчального закладу обробку уражених дітей проводять безкоштовно.

Дезінсекційні заходи (знищення вошей) можна провести й са­мостійно. Варто зауважити, що під час придбання в аптеці проти-педикульозних препаратів необхідно звертати увагу на вимоги ін­струкцій з їх застосування щодо виду педикульозу, віку ураженого тощо.

Під час обробки волосся і наступного їх промивання водою слід уникати потрапляння препарату в очі, рот і ніс.

Після використання протипедикульозних препаратів біль­шість яєць стають нежиттєздатними, проте деякі з них залишаються живими. Тому важливо провести їх повне знищення — видалити ме­ханічно живі яйця і воші та ті, що загинули. Для полегшення вида­лення вошей з волосся необхідно:

- змочити волосся розчином води та 5-10% столового оцту;

- зав'язати поліетиленовою хусткою і рушником;

- витримати ЗО хвилин;

- промити волосся проточною водою;

- вичесати густим гребенем загиблих вошей та їхні яйця.

Для дітей молодше п'яти років або тих, у кого є алергічні захворювання, використання протипедикульозних препаратів не рекомендовано. Для видалення в них вошей застосовують лише механічний метод:

- миття тіла;

- вичісування вошей густим гребенем;

- стрижка та гоління.

Після вичісування або стрижки волосся збирають на папір і спалюють.

Зважаючи на те що волосяні воші можуть паразитувати не лише на волосяній частині голови, а й на інших частинах тіла, необ­хідно провести повне миття тіла, бажано з використанням миючих засобів, що мають протипедикульозні властивості.

Напевно ви чули таке твердження: всі хвороби від брудних рук. Звичайно, це твердження злегка перебільшено, але є тут і частка істини: багатьох хвороб можна уникнути, якщо періодично мити руки або дезінфікувати їх вологою серветкою. Гепатіт А, холера, черевний тиф, кишкові інфекції – хвороби брудних рук. Багато людей стають пацієнтами лікарень тільки тому, що перед їжею забули помити руки.

Людині необхідно мити руки не тільки тому, що це може викликати у неї яке-небудь захворювання, але і тому, що недотримання гігієни рук може зашкодити іншим домочадцям. Кишкові інфекції нерідко загрожують не тільки одній людині, а й всій сім’ї.

Під час епідемій люди можуть уникнути зараження тільки тому, що звикли вчасно мити руки. Це пояснюється тим, що мікроби, поміщені на чисту шкіру рук, гинуть через 10 хвилин, а на брудній шкірі мікроби продовжують спокійнісінько жити і розмножуватися.

Не потрібно кріпити до холодильника записку із зазначенням того, що пора б помити руки. Потрібно зробити так, щоб миття рук було природним процесом і здійснювалося без будь-яких нагадувань, тобто миття рук, подібно чищенню зубів вранці і ввечері, має стати звичкою, навичкою. Цю корисну звичку потрібно обов’язково в з самого раннього дитинства.

     Як привчити дитину регулярно мити руки?

Щоб навчити дитину правильно і регулярно мити руки, потрібно наочно показати їй, як це робиться. Правильна гігієна рук зводиться до наступних правил:
-намочіть руки під струменем води, попередньо загорнувши рукава;
-візьміть мило і намильте руки до появи піни;
-потріть руку об іншу руку;
-ретельно обполосніть руки і витріть їх чистим, сухим рушником.

Багато дітей добре знають ці правила, але деякі пункти не беруть до уваги, тобто намилювання, змивання або витирання рук здійснюються абияк, наспіх.

Привчати дитину мити руки потрібно з самого раннього дитинства. Уже в один рік вона повинна мати перші уявлення про користь води і особистої гігієни. Умиваючи дитину або купаючи її, обов’язково говоріть, навіщо ви це робите. Так дитина почне розуміти, навіщо потрібна гігієна рук і яка від неї користь. Коли дитина навчиться самостійно стояти, в цей момент потрібно навчити її навичкам миття рук.

У два роки дитина вже буде взмозі помити руки без допомоги батьків, але при цьому ви повинні знаходитися поряд з малюком і допомагати йому в разі потреби. Ще через рік можна послабити контроль, надавши дитині можливість самостійно стежити за гігієною рук, однак іноді все ж слід стежити за її успіхами в цій справі. Важливо не тільки прищепити дитині навички миття рук, а й дати їй зрозуміти, наскільки гігієна рук важлива для її здоров’я. Не варто лякати дитину наслідками, які на неї чекають, якщо вона не вимиє руки. Діти швидко роблять свої висновки, тому, якщо не помивши руки, дитина не зазнає страшних наслідків, про які ви їй так часто говорили, то вона зробить висновок, що всі ваші історії вигадані і мити руки зовсім не обов’язково.

Гігієна рук повинна бути для дитини природною частиною її життя, як і одягання і причісування. Після гри, прогулянки, перед їжею потрібно обов’язково нагадати дитині, що вона повинна зайти у ванну і помити руки. Крім того, скажіть дитині, що з брудними руками ходити некрасиво.

10 «золотих правил» виховання щасливих дітей

Правило1. Не марнуйте часу дитини. У ранньому дитинстві мозок найкраще сприймає нове, накопичує знання. Пізніше їх засвоїти набагато важче 

Правило 2. Формуйте самоповагу. Необхідно розвивати в дитини такі здібності, прищеплювати такі навички, котрі б вирізняли її з-поміж інших, викликали б повагу ровесників і дорослих. Діти мають знати, що успіх, майбутній добробут залежить від них самих. І ще: у кожної дитини має бути хороший друг. Батьки спрямовують цю дружбу і зміцнюють її.

Правило 3. Навчіть дитину спілкуватися. Є шість умов, за яких у дитини виробляються корисні навички: щира любов до батьків ( дає відчуття захищеності); приязне ставлення до навколишніх ( не лише до близьких та рідних); зовнішня привабливість ( одяг, манери); можливість спостерігати правильне спілкування ( поведінка батьків, учителів, ровесників); висока самооцінка, а звідси – впевненість у собі; середній ( як мінімум) запас слів; вміння підтримувати розмову. 

Правило 4. Пильнуйте, щоб дитина не стала теле або комп’ютереманом. Бо ці види діяльності гальмують в дітей розвиток лівої півкулі головного мозку. А нею визначається розвиток мови. Отже з часом у дитини можуть виникнути проблеми у спілкуванні.

Правило 5. Виховуйте відповідальність, порядність. Не лише повсякчас пояснюйте «що таке добре, а що – погано», а й закріплюйте гарні навички, карайте за негідні вчинки. Прикладом повинні бути ви самі. 

Правило 6. Навчіть дитину шанувати сім’ю . Щоб виростити ніжних і люблячих дітей, оточіть їх піклуванням, ласкою з перших днів життя. Діти мають бачити, що йдучи на роботу чи повертаючись додому, тато – мама цілуються – це сімейний ритуал. 

Правило 7. Живіть у хорошому оточенні. Друзі, яких виберуть собі ваші діти, впливатимуть на їхні моральні орієнтири, поведінку. Якщо ви живете на соціально – психологічному смітнику, дітям важко бути вийти з нього, розповсюджуючи пахощі троянд. 

Правило 8. Будьте вимогливими. Але не будьте тиранами. Розумними і слухняними діти стають не відразу, на це треба витратити роки. 

Правили 9. Привчайте дитину до праці. Але без примусу. Подбайте, щоб вони набули трудових навичок, подбайте, щоб їхнє життя було заповнене цікавими і корисними справами.

Правило 10. Не робіть за дітей те, що вони можуть зробити самі. Нехай все перепробують, нехай навчаться на власних помилках.

Профілактика гострих кишкових інфекцій у літній період

Кишкова інфекція – це велика група захворювань, для яких є характерним ураження шлунково-кишкового тракту. Причиною інфекції можуть стати віруси, бактерії, а також продукти їх життєдіяльності (токсини). За статистикою, кишкові інфекції можна віднести до сезонних захворювань, пік яких припадає на весняно-літній період.

Причин такої сезонності декілька:

• влітку ми частіше п'ємо некип'ячену воду;

• влітку ми частіше споживаємо свіжі овочі та фрукти, які не завжди ретельно вимиті і знезаражені;

• влітку харчові продукти (особливо м'ясо, молоко, риба) псуються швидше, хоча ознаки псування можуть бути практично непомітні;

• влітку з'являється велика кількість комах – переносників інфекції (доведено, наприклад, що на тілі однієї мухи переміщається до 10 мільйонів бактерій!).

Як же відбувається зараження?

З водою, їжею, з брудними руками в рот потрапляють віруси і бактерії. Потім ці мікроби транспортуються в шлунок і кишечник, де починають активно розмножуватися і продукують різні токсини.

Симптоми захворювання починаються з загальної млявості, слабкості, поганого апетиту, можливо відчуття тяжкості в шлунку, головні болі. Трохи пізніше настає блювання, діарея, болі в животі, можливо, висока температура, озноб. У середньому, з моменту потрапляння мікробів в організм неприємні симптоми проявляються протягом від 6–48 годин до 7 днів.

Для запобігання захворювання необхідно знати і дотримуватися елементарних правил:

• дотримуватися правил особистої гігієни (мити руки після відвідування громадських місць, автотранспорту, перед їжею).

• не купувати продукти в місцях, не призначених для торгівлі (на автотрасах, у дворах житлових кварталів тощо) та у осіб, які торгують не сертифікованою продукцією;

• звертати увагу при купівлі швидкопсувної продукції на терміни її реалізації;

• не купувати баштанні культури (кавуни, дині) в розрізаному вигляді, так як мікроби з поверхні легко переносяться і розмножуються в соковитої м'якоті;

• не купувати підгнилі ягоди і фрукти в цілях економії, так як життєздатні бактерії знаходяться не тільки на поверхні, але і всередині продукту;

• ретельно промивати овочі та фрукти під струменем проточної питної води перед вживанням в їжу;

• суворо дотримуватися роздільної переробки сирих і варених продуктів у домашніх умовах (використовуйте окремі обробні дошки і ножі);

• продукти для дітей молодшого віку купувати свіжі і готувати їжу тільки на один прийом;

• не вживати сиру воду;

• використовувати для пиття тільки кип'ячену воду.

Якщо, незважаючи на всі запобіжні заходи, все ж з'являються перші ознаки гострих кишкових інфекцій, то необхідно відразу звернутися за медичною допомогою.

ПАМ'ЯТКА ДЛЯ БАТЬКІВ

щодо запобіжних заходів у період активності кліщів

1.Відвідуючи місця, де можуть бути кліщі (парки, ліси, зони біля водойм), слід надягати світлий, однотонний одяг, який щільно прилягає до тіла. Наприклад, сорочка з глухим комірцем і довгими рукавами, які закінчуються манжетами, брюки, головний убір. Такий одяг дасть змогулегко та вчасно помітити кліщів.

2.Упродовж тривалої прогулянки кожні дві години слід оглядати себе та дітей. Помітивши кліщів, необхіднообов'язково зняти їх з одягу.

3.Ідучи лісом, слід триматися середини стежки, оминати чагарники та високу траву. Зупи­нившись для відпочинку чи нічного сну на природі, варто очистити місце привалу від сухої тра­ви та гілок.

4.Удомаслід одразу оглянути одяг і тіло дитини(особливо вкриті волоссям ділянки). Не можна залишати одяг з прогулянки біля ліжка чи спати у ньому, його варто випрати та випрасу­вати.

Правильне харчування

Перша долікарська допомога при забиттях

Забиття — це закриті пошкодження тканин і органів без істотного порушення їхньої структури, зазвичай спричинені ударом тупим предметом чи падінням. На місці забиттів, як правило, з’являються припухлість або крововилив (синець], зумовлені набряком прилеглих тканин і кровотечею з дрібних пошкоджених судин.

Послабити біль при незначних забиттях м’яких тканин допоможе холод. Бажано використовувати спеціальні гіпотермічні (охолоджувальні] пакети. У разі їх відсутності можна застосовувати підручні засоби: заморожені продукти з морозильної камери (попередньо обгорнувши їх тканиною], мокру ганчірку чи рушник, охолодити пошкоджене місце під струменем холодної води тощо.

При підозрі на складнішу травму (перелом, вивих, пошкодження внутрішніх органів тощо] перша долікарська допомога має відповідати тяжкості передбачуваної травми:

при порушенніцілісності шкіринакласти стерильну пов’язку;

у разівідшарування шкіри, при численних забиттях, забиттях суглобів, внутрішніх органів провести транспортну іммобілізацію (тимчасове фіксування травмованої ділянки на період транспортування до лікувального закладу];

припорушенні диханнячи серцевої діяльності негайно розпочати штучне дихання та масаж серця;

при підозрі на пошкодження внутрішніх органів потерпілому слід забезпечити спокій, заборонити вставати та ходити — переносити його можна лише на руках чи ношах.

Забиття голови

При забитті голови насамперед необхідно з’ясувати всі обставини травми, адже дитина може отриматиструс мозкунавіть через падіння з невеликої висоти.

Якщо після удару головою дитина відразу ж починає плакати, а упродовж 15 хвилин заспокоюється — травма мозку малоймовірна. Насторожити після падіння мають такі симптоми: непритомність, біль, припухлість у зоні удару, блідість обличчя, в’ялість, нудота чи блювання. У такому разі необхіднонегайно викликати швидку допомогу.

У разіпояви гематомиу зоні удару дитину необхідно якнайшвидше показати лікарю. Якщо на місці удару з’явилася рана, слід обробити її краї розчином йоду і накласти стерильну пов’язку.

Якщо в результаті травми дитинапошкодила зуб, їй необхідно прополоскати рот чистою водою і звернутися до стоматолога.

У разі носової кровотечі внаслідок забиття голови необхідно посадити дитину біля вмивальника.Закидати голову не потрібно, оскільки це не пришвидшить зупинку кровотечі, а після заковтування крові може спричинити блювання. На перенісся бажано покласти лід, огорнутий тканиною. Необхідно стежити за тим, щоб дитина не сякалася і не затискала ніс. Якщо носова кровотеча триває більше 10 хвилин, необхідно викликати швидку допомогу.

Профілактика дитячих шкірних хвороб

У першу чергу, необхідно дотримання всіх правил гігієни житла, тіла й одягу. Також потрібно правильне харчування з достатньою кількістю вітамінів, правильний режим. Як тільки ви виявили у одного з дітей шкірне захворювання, постарайтеся виключити спільне користування близнюків одягом, іграшками, посудом і т.д. Більшість гнійничкових, грибкових і вірусних захворювань заразні і легко передаються від хворих дітей або тварин. Часто шкірні захворювання викликаються алергенами - харчовими, ароматами, медикаментами. Їх необхідно вчасно виявити. Шкіра дітей легко забруднюється, особливо під час гри на вулиці, дачній ділянці. Мікроби з пилу і бруду легко проникають в дитячу шкіру. Чим рідше вона пошкоджується і забруднюється, тим рідше виникає такий різновид шкірних захворювань, як гнійничкові. При грибкових захворюваннях (це трихофітія, або стригучий лишай, а також опік) хворої дитини потрібно негайно ізолювати від контакту з іншими дітьми і показати лікареві. Видужалий дитини пускають у дитячий колектив тільки після того, як він пройде триразовий аналіз на грибок. Ізолюють від оточуючих і хворого на коросту. Для попередження корости потрібно стежити за здоров’ям домашніх собак і кішок, які можуть переносити захворювання. Обов’язково потрібно дотримуватися гігієни ліжку, одягу, іграшок - у всіх них може «оселитися» коростяний кліщ. Профілактика дитячих хвороб зміцнить здоров’я Вашого малюка та подарує радість життя та спілкування. Будьте здорові!

Дитина і комп’ютер: що раніше, то ліпше?           

Комп’ютеризація змінила дитинство: навіть однорічні малюки вже вміють вмикати комп’ютери, ноутбуки, щоб подивитися мультфільми на YouTube, пограти в ігри тощо. Діти проводять чимале часу за моніторами... Однак чи безпечно це? Чи не шкодить це їхньому розвитку? І взагалі: чи потрібний дошкільнику комп’ютер?

***** 

Вплив комп’ютерних технологій на розвиток сучасного суспільства є очевидним. Вони запо­лонили практично всі сфери діяльності людини. Система освіти — не виняток. Упровадження ін­формаційно-комунікаційних технологій в освіт­ній процес стало пріоритетним напрямом модер­нізації української освіти в цілому й дошкільної зокрема. Будьмо реалістами: наразі складно уяви­ти якісний освітній процес без використання комп’ютерних технологій.

Комп’ютер та дошкільник: за чи проти? Чого більше — шкоди чи ко­ристі — приносить дитині використання комп’ютера? Ці запитання — складні й багатоаснектні і, на мою думку, не мають однозначних відпо­відей. Як у противників, так і в прибічників комп’ютеризації є чимало переконливих аргументів.

З одного боку, ми не можемо повністю обмежити доступ дитини дошкіль­ного віку до комп’ютера. Від такої заборони користі мало. Адже здебільшого діти віком 5—6 років уже освоїли батьківські «айфони», планшети, комп’юте­ри, ноутбуки, вправно оперують «бродилками-стрілялками» тощо.

З іншого боку, неможливо ігнорувати негативний вплив комп’ютерної техніки на здоров’я дитини — психічне напруження, перевтома зорового аналізатора, статичність пози, соціальна ізоляція, формування залежно­сті тощо. Проводячи дозвілля за комп’ютером, дитина часто нехтує рухо­вою активністю, прогулянками на природі, спілкуванням з однолітками.

Та чи варто забороняти дітям використовувати гаджети? Чи мають батьки й педагоги можливість проконтролювати цей стихійний процес, максимально обмежити негативний вплив комп’ютера на дитину, навчи­ти її правил роботи з комп’ютером? Гадаю, що необхідність оволодіння дошкільниками комп'ютерною грамотою очевидна.

З якого віку варто розпочинати ознайомлення дитини з комп’ютером? Оптимальний варіант — коли в дитини з’являється інтерес до комп’юте­ра. Звісно, слід ураховувати індивідуальний рівень її розвитку. ї лише під керівництвом дорослих, лімітовано в часі та з поясненнями, як працювати з комп’ютером — від простого до складного (відповідно до віку дитини). У такому разі використання комп’ютера не заважатиме, а лише сприятиме розвитку дошкільника.

Комп’ютерні ігрові та навчальні програми для дошкільників мають бути розвивальними, відповідати інтересам дитини та реалізовувати її прагнення до творчості. Ідеться про графічні редактори для малювання, конструктори казок і мультфільмів, тренажери для оволодіння тими чи тими навичками, пазли, музичні ігри, розв’язання дидактичних завдань (вивчення і розрізнення кольорів, тварин, цифр, літер тощо).

Слід накласти табу на агресивні ігри з елементами насильства, руйнів­них дій, переслідувань тощо. Також необхідно пильнувати за дотриманням дитиною гігієнічних вимог щодо використання комп'ютера. Окрім того, потрібно врахувати тривалість розвивальних ігор, рівень допустимого ін­телектуального навантаження і стимулювання пізнавального інтересу, щоб уникнути деструктивного впливу ігор на психіку дитини, розвитку в неї ігроманії. Адже жодний результат комп’ютерної гри не вартий значного на­пруження функціональних систем організму дитини чи її перевтоми.

Дотримання ергономічних, педагогічних і психологічних вимог до використання дошкільниками комп'ютера дасть змогу застосовувати інформаційно-комунікаційні технології в дошкільній освіті на високому науково-технологічному та методичному рівнях 

****

Змоделюємо ситуацію. Підходить п'ятирічна дівчин¬ка з планшетом до батька і просить: «Допоможи мені як експерт!". Батько дивуєть¬ся: «У чому саме?». На що дівчинка запитує: «А ти вмієш читати?». Така ситуація — це реалії сьогодення.

Дедалі частіше трапляється, що діти більше за дорос¬лих знають про можливості того чи того гаджета.

Учені з'ясували, що використання електронних книг, смартфонів і планшетів дошкільниками має певну користь: освітні мобільні додатки допомагають дітям учитися читати і пізнавати нове про навколишній світ. Однак використання таких при¬строїв з метою відволікти і заспокоїти дитину — не¬допустиме. Це шкодить її емоційному розвитку, пе-решкоджає спілкуванню з однолітками тощо.

П’ятирічний дошкільник може втримувати довільну уваїу лише 7,5 хв. У такому разі постає запитання: скільки часу він може з користю для себе «спілкуватися» з гаджетами?

Використання мобільних додатків, електронних книг і планшетів дітьми, які ще не досягли дворічного віку, не-бажане. Однак здебільшого ознайомлення малечі з гадже-тами відбувається мимоволі. І цього не уникнути.

Найліпше, коли дошкільники опановують електронні пристрої разом із батьками. Доведено, що безпо¬середнє спілкування дошкільників з батьками з освітньою метою є найефективнішим методом навчання.

Науковці з усього світу б'ють на сполох: якщо діти заспокоюються за допомогою електронних пристроїв, то як їм навчитися керувати своїми емоціями? Окрім того, активне використання дітьми гаджегів у ранньому віці перешкоджає розвитку в них емпатії, опануван¬ню ними навичок спілкування та спільного розв’язання проблем: зазвичай діти навчаються цього під час ігор і спілкування з друзями.

До того ж сенсорні екрани не дають дошкільникам змоги розвивати моторно-рухові навички. Так, американський педіатр Ліндсі Марцолі (Lindsay Marzoli) стверджує, що використання сенсорних екранів дітьми негативно впливає на розвиток їхніх м’язів пальців і кистей рук.

Відомо, що діти працівників компаній-гігантів Силіконової долини (Google, Apple, Yahoo, Hewlett-Packard тощо) відвідують школу, у якій немає комп’ютерів! Цікаво, що для розвитку аналітичного мислення цих школярів використовують звичні, не пов’язані з новітніми технологіями, інструменти: ручки, олівці, швейні голки, іноді навіть глину тощо.

На мою думку, є сенс також нагадати затятим при-хильникам використання новітніх інформаційних технологій у роботі з дошкільниками, що освіта — це насамперед людські переживання, отримання досвіду, привласнення культури.

Звісна комп'ютерна грамотність необхідна, щоб протистояти викликам сучасності. Проте комп'ютерні технології стають дедалі інтуїтивно зрозумілішими. простішими. Таж немає причин, через які дитина не зможе освоїти їх. коли стане старшою

***** 

Стан здоров’я дітей є одним з основних критеріїв якості умов їх виховання, навчання, харчування, оздоровлення та проживання.

Формування в дошкільників культури здоров’я, потреби у здоровому способі життя залежить насамперед від батьків та осіб, які їх замінюють, а також від педагогів. Безумовно, це стосується і питання використання дітьми комп'ютерної техніки та засобів мобільного зв’язку.

За соціологічними дослідженнями, в Україні діти, які мають удома комп’ютер, не завжди використовують його для отримання додаткових знань. У цьому контексті варто згадати про таке поняття, як «лудоманія» (від лат. ludns — «гра»), тобто про ігрову залежність. Водночас наразі зростає залежність дітей від інтернету, мобільного зв’язку тощо.

Особливо гостро останнім часом постає питання впливу на здоров’я дітей електромагнітного поля від базових станцій мобільного стільникового зв’язку. За даними Інституту гігієни та медичної екології їм. О. М. Марзеєва НАМН України, електромагнітне випромі-нювання, що утворюється при роботі станції стільникового зв’язку, є біологічно діючим чинником, що в разі систематичної дії на організм дитини призводить до виникнення необоротних змін у діяльності нервової, серцево-судинної, ендокринної та інших систем. Ідеться про величини, які перевищують гранично допустимі норми.

Водночас використання у навчальних закладах бездротового доступу до мережі Інтернет (Wi-Fi) може спричинити функціональні порушення імунної системи та негативні зрушення біохімічних процесів організму дитини через дію електромагнітного випромінювання (ЕМВ) ультрависокої (2,4 ГГц) та надвисокої частоти (5,1 ГГц) у разі виявленого сумарного рівня ЕМВ у приміщеннях, обладнаних точками доступу Wi-Fi, у межах 03-3,0 В/м або 0,25-2,5 мк Вт/см2.

Ступінь функціональних порушень і патологічних процесів в організмі дитини залежить від рівня електромагнітного ви-промінювання, часу опромінення, діапазону частот та параметрів переривчастості.

Наразі готують зміни до Державних санітарних правил і норм 5.5.6.009-98 «Влаштування і обладнання кабінетів комп’ютерної техніки у навчальних закладах та режим праці учнів на персональних комп’ютерах». Попередньо фахівці Інституту гігієни та медичної екології ім. О. М. Марзеєва НАМН України здійснили комплексну науково-дослідну роботу щодо обгрунтування гігієнічних критеріїв безпечного використання сучасної комп’ютерної техніки в освітньому процесі.

Інтенсифікація педагогічних технологій, зокрема комп’ютеризація освітнього процесу, потребує удосконалення системи формування здоров’я дітей, зокрема створення сприятливого навколишнього середовища, дотримання вимог санітарного законодавства, забезпечення свідомого контролю власного здоров’я кожною дитиною, набуття навичок здорового способу життя.

****** 

Чи потрібний дошкільнику комп’ютер? Якщо потріб­ний, то з якого віку? Перш ніж відповісти на ці запитання, варто поміркувати: з якою метою ми вводимо комп’ютер у життя дитини (хоча здебільшого комп’ютер входить у життя ще до початку відвідування нею дитячого сад­ка).

Можливо задля того, щоб допомогти дошкільнику роз­виватися й активно пізнавати навколишній світ.

Користуватися мишкою дошкільникам зазвичай складно, адже дрібна мото­рика в них іще не розвинена. Тож варто використовувати планшети: для їх опа­нування дитина послуговується вже звичним «робочим інструментом» — рукою. Розвивальних ігор для цих гаджетів розроблено чимало.

Однак складно уявити, як у сучасних реаліях можливо забезпечити дитячі сад­ки планшетами. Зрештою, і гострої необхідності в цьому немас. Це — технічний аспект питання.

Другий аспект — методичний. Використовувати комп’ютер тоді, коли педагог може провести наочний експеримент, показати дитині реальний предмет, «жи­вий» природний об'єкт, дати доторкнутися до нього, не лише не варто, а й недо­речно та непрофесійно. Таке використання комп'ютера вказує на лінь і безвідпові­дальність педагога. Тож комп'ютер доцільно використовувати тоді, коли без нього складно обійтися. Наприклад, щоб показати дітям у Києві Карпати або як розкві­тає квіточка, вилуплюється курчатко тощо.

Ознайомлювати дошкільників з комп’ютером у дитячих садках варто під час групових занять. У такому разі комп’ютер стає цен тром діалогу, допомагає педаго­гу мотивувати дітей, залучати їх до роботи, розгортати для них цікаву пізнавальну діяльність.

Для індивідуальної роботи комп'ютер знадобиться дитині вже у школі, коли потреба у ньому постане гостріше. Тоді неактуальними стануть зазначені вище технічні проблеми, а також у дітей уже буде розвинене критичне мислення.

*****

В умовах інформаційного суспільства екранні медіа стають потужним аген том впливу на дітей дошкільного віку. Що раніше й активніше діти починають контактувати з комп'ютером, то інтенсивніше їх соціалізація реалізується за сценарієм медіа-соціалізації. Це зумовлює ризики, специфічні для кожної вікової категорії ді тей і пов'язані з психологічними особливостями їхнього розвитку.

Ризики перших двох років життя — це так звані фонові ризики. Зазвичай діти цього віку ще не мають можливості самостійно за власним бажанням вмикати комп’ютер і не проявляють до нього активного інтересу. Однак дорослі вмикають гаджети для себе і за таких умов залучають дітей до пасивного споживання медіа-продукції.

У дошкільному віці для дітей, які активно споживають медіа-продукцію, іс¬нують такі ризики, як виникнення затримки розумового (формування візуально- образного типу сприймання і мислення), мовленнєвого й емоційного розвитку та формування викривлених знань і уявлень про навколишній світ.

Негативним наслідком тотальної комп’ютеризації є засвоєння дошкільника¬ми хибних комунікативних та поведінкових моделей. Природна соціальна діяльність, під час якої діти вчаться спілкуватися і поводитися, — це сюжетно-рольові, а не комп’ютерні ігри.

Дослідники виокремлюють такі основні ризики медіа-соціалізації дітей дошкільного віку:

—      формування безсистемних фрагментарних знань;

-        формування викривлених уявлень про соціальну дійсність (соціальні цінності, правила, норми тощо);

-        згортання пізнавальних інтересів і діяльності;

—      звуження кола інтересів і соціальних контактів.

Надмірне захоплення дітей віртуальним світом, активне включення у створений ними віртуальний простір витісняє з їхнього життя природні вікові інтереси і специфічні дитячі види діяльності, звужує коло «живих» соціальних контактів.

Раннє, тривале та систематичне контактування з комп’ютером, споживання медіа-продукції призводить до негативних і навіть деструктивних змін у дитячій психіці та поведінці.

ЯК ВБЕРЕГТИ ДИТИНУ ВІД ЗАСТУД

Лікарі називають їх ЧХД - часто хворіють дітьми . Вони завжди закутані в сто одежинок , не грають довго на вулиці , уникають протягів , але все одно чхають і кашляють від найменшого подиху вітру . А ще часто хворіють діти - капризулі і вредіна : постійна батьківська опіка того тільки сприяє . Але все ж мами і тата можуть виправити ситуацію , якщо змінять свій погляд на деякі речі.

Людина народжується з незрілої імунною системою. Повноцінно вона включається в роботу ближче до семи років - до цього часу захисні ресурси розвиваються, удосконалюються і накопичують досвід. І тим не менш, деякі діти хворіють частіше і довше за інших , підхоплюючи ГРВІ до чотирьох - шести разів на рік. Таких малюків і відносять до категорії часто хворіючих .

Дізнатися їх можна не тільки за кількістю візитів до педіатра : серед однолітків вони виділяються блідістю , одутловатостью або синявою під очима , припухлими століттями , вираженими кровоносними судинами на обличчі. До того ж вони часто психологічно нестійкі , плаксиві і неуважні ( атаки вірусів впливають і на нервову систему).

Пік частих хвороб припадає на вік від трьох до п'яти років. Нічого дивного: дитина йде в дитячий сад , спілкується з однолітками на дитячому майданчику , активно освоює раніше недоступні простору , де стикається з новою для нього мікрофлорою . Але організм вчиться з нею боротися , виробляючи антитіла . У майбутньому , зустрівши «старого знайомого » , імунітет неодмінно ними скористається і дасть « загарбникові » гідну відсіч. До шкільного віку кількість часто хворіючих дітей значно зменшується - солідний багаж антитіл вже накопичений .

Виходить , що хвороби - це цілком природно для дитячого організму. Таким чином , імунітет дитини проходить загартування і визначає заділ на майбутнє. Але все ж , чому деякі діти хворіють частіше , ніж інші? Виявляється , що батьки , самі того не знаючи , можуть сприяти тому , що їх дитина буде частіше хворіти. Цьому сприяють деякі помилки:

1 . Відмова від годівлі грудьми . Відомо , що імунітет починає виробляти свої перші антитіла у віці приблизно шести місяців. До цього ж часу малюк отримує необхідну йому захист через молоко матері. Через молоко до дитини надходять необхідні антитіла , які є базовим елементом для побудови подальшої нормально функціонуючої імунної системи. Тому ті діти , які з дитинства харчувалися грудним молоком , в майбутньому рідше хворіли на застуду.

2 . Заборона на солодке. Деякі батьки дуже бояться з дитинства зіпсувати зуби дитині , тому не дозволяють їсти їм солодощі . Але для того , щоб в організмі почали вироблятися антитіла , йому необхідна глюкоза. Адже що таке антитіла ? Це молекула цинку , з прикріпленими до неї двома молекулами глюкози. І якщо не давати дитині солодке , то в організмі виникне дефіцит глюкози , що в свою чергу дуже негативно позначиться на процесі вироблення антитіл. Норма споживання глюкози залежить від віку дитини. Так , трирічному малюкові буде досить давати в день 40-60 грам солодощів: мармеладу, джему , солодкого печива або м'яких ірисок .

3.Температурний режим . Відомо , що у дитини до 11-12 років ще не працюють повноцінно потові залози , призначені для виведення зайвої рідини з організму. І для того , щоб остудити організм , через пори шкіри малюка виводиться « підігріта » плазма , з містяться в ній всіма корисними мінералами. Оптимальним температурним режимом буде 18-21 градус. Саме тому ж і не слід вкутувати дитини і одягати його занадто тепло. У дітей кровотік працює швидше , ніж у дорослих , і тому дитячий організм повільніше охолоджується.

4 . Рідкісні прогулянки та купання. Свіже повітря і регулярні водні процедури - саме ті чинники , які запускають нашу імунну систему в роботу , стимулюють її . І тому якщо утримуватися від прогулянок і рідко купати малюка , то імунітет не буде отримувати необхідну йому підживлення , а значить буде слабким і не розвиненим. До речі , загартовуватися малюк починає вже з перших хвилин свого життя . Адже в маминому животику він знаходиться в комфортних умовах з температурою середовища 37-37,5 градусів , а відразу після народження він потрапляє в незвичні та екстремальні для нього 20-22 градуси.

Також варто пам'ятати про регулярні прогулянках. Дитячому організму потрібно проводити на свіжому повітрі 2-3 години. Причому не тільки влітку , а й взимку . Природно , що в холодну пору року потрібно привчати організм до низької температури поступово : починати з 15-20 хвилин , а потім поступово збільшувати цей інтервал і доводити його до 1,5-2 годин. Якщо здійснювати прогулянки постійно і на регулярній основі , то незабаром організм малюка звикне до низьких температур і такі захворювання як грип і ГРВІ йому будуть не страшні.

5 . Відмова від дитячого садка . У кожній сім'ї є свій внутрішній набір мікроорганізмів. І тому дитина з народження знаходиться в цьому середовищі звикає до них , а до шкідливим бактеріям його імунітет виробляє захист у вигляді антитіл. Приходячи ж у дитячий садок , діти починають активно обмінюватися мікрофлорою , в тому числі передаючи один одному і нехороші бактерії. Ось чому дитина , що пішов в садок, починає хворіти , як правило , частіше , ніж раніше. Але не варто через це тримати його постійно вдома , адже з цією проблемою доведеться тоді зіткнутися в школі. Найкраще віддавати дитину в дитячий сад у віці 2,5 -3- х років , коли його імунна система вже починає більш - менш нормально функціонувати.

6 . Збивати не надто високу температуру тіла. Лікарі одноголосно стверджують , що якщо температура тіла дитини не перевищила позначку в 38,5 градусів збивати її за допомогою жарознижувальних не варто. Справа в тому , що таким чином ви розслабляєте організм і він менш охоче й активно бореться з інфекцією. Така « підмога» заважає виробляти йому антитіла на майбутнє , і ймовірність того , що дитина незабаром занедужає знову , збільшується. Виняток становлять лише ті діти, у яких є схильність до судом при підвищенні температури тіла. У такому випадку жарознижувальними необхідно скористатися відразу. Якщо ж у дитини не спостерігалося судом раніше, то краще спробувати остудити тіло малюка за допомогою таких зовнішніх засобів як спиртове розтирання за допомогою як медичного спирту , так і горілки або спиртового настою календули. Або ж можна просто змочити рушник в прохолодній воді і періодично протирати їм тіло дитини.

7 . Самостійний прийом пробіотиків . Біфідо -і лактобактерії , які населяють кишечник , теж відносяться до армії імунітету. Коли у дитини намічається дисбактеріоз , для відновлення кишкової мікрофлори призначаються пробіотики - засоби, що містять лакто-і біфідобойцов в засушеному вигляді. Сьогодні вони включені навіть в дитячі суміші та каші . Але призначати препарати повинен тільки лікар з урахуванням стану здоров'я крихітки. Крім багатьох нюансів , мікрофлора ззовні може захоплювати собі життєвий простір , витісняючи рідних організму помічників. Останні більш дружні імунітету . Нешкідливі пробіотики - молочні продукти. Дитині краще всього пропонувати їх на полудень - час з 16.00 до 16.30. Адже розщеплення коров'ячого білка - трудомісткий процес , тому не варто навантажувати організм на ніч і з самого ранку.

ЯК ПРАВИЛЬНО ЗАГАРТОВУВАТИ ДІТЕЙ

Мета загартовування – привчити організм відповідати на охолодження захисними функціями: підвищувати вироблення тепла і знижувати тепловіддачу. При цьому важливо не тільки саме загартовування, але і весь спосіб життя малюка. І першим ділом припиніть його кутати! На прогулянці він повинен вільно грати, а не нагадувати покритий потім качан капусти. Спітнівши на холоді, дитина швидше застудиться. Гуляти дітям і взимку необхідно щодня (при температурі не нижче 15 градусів морозу), а влітку – якомога більше часу перебувати на повітрі (але не на сонці!). Будинки частіше залишайте малюка в трусиках і маєчці, дозволяйте ходити босоніж, не бійтеся залишати кватирку відкритою – свіже повітря ворог застуди. Для загартовування дітей найкраще застосовувати повітряні ванни, умивання і обливання ніг прохолодною водою. Крім того, поєднуйте загартовування з фізичними вправами. Приготуйтеся до того, що загартовування часто хворіє малюка буде досить довгим справою, і не розраховуйте на миттєвий ефект. Але вже повірте, воно того варте!

 Зразкова схема загартовування дитини 2-7 років може виглядати наступним чином:

 1. 10-15 хвилин малюк в майці, трусиках і шкарпетках грає, рухається, робить зарядку в приміщенні з температурою повітря 18-20 градусів (повітряні ванни).

 2. Умивання прохолодною водою, температура якої поступово знижується з 28 до 18-20 градусів. Найменшим досить помити руки, обличчя і шию, дітки старше 3 років можуть додати миття плечей і грудей.

3. Обов'язкова прогулянка кожен день (1-3 години).

4. Денний сон (влітку – на відкритому повітрі, взимку – в добре провітреній прохолодній кімнаті).

 5. 5-10 хвилин сонячних ванн 2-3 рази на день влітку.

6. Контрастне обливання ніг, спочатку теплою (38 градусів), потім холодною (28 град.) І знову теплою водою. І найсильніший засіб загартовування – купання влітку у відкритому водоймищі.